НАГО́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагорнути. Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих.. калюжах, обминав біля парканів нагорнуті старанними господарями кучугури останнього снігу (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 66);
// у знач. прикм. Багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на зіп’яті серед степу, схожі на купи нагорнутої землі, переселенські хутори (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 60).
НАГОРНУТИЙ
Тлумачення слова