НАГОРЬО́ВАНИЙ, а, е, розм. Який зазнав багато горя. [Катря:] Та я ж тебе, бідну дівчину, натруджену та нагорьовану, винесу з цієї неволі на коні золотому (Степан Васильченко, III, 1960, 122); Вопи [коломийки] були такі милі серцю.. нагорьованого люду, бо вселяли надію на визволення, кликали братів зі сходу на допомогу (Колгоспник України, 11, 1962, 18).
НАГОРЬОВАНИЙ
Тлумачення слова