НАГОРІЛИЙ

НАГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до нагоріти;
//  у знач. прикм. Нагорілий гніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла… (Панас Мирний, IV, 1955, 298).