НАГО́НИЧ, а, чол. Учасник облави, який гонить звіра чи птаха на мисливця; гучок. Коли нагоничі розсипалися цепом і вигуками почали підіймати дичину, Гасан наблизився до падишаха і застиг у шанобливому поклоні (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 360).
НАГОНИЧ
Тлумачення слова