НАГОЛО́ВНИК, а, чол. Те саме, що наголовок 1. Пишно вбраний, в крисані з високим наголовником, обвитим кованою бляхою, він ішов, як цар, гордо несучи голову (Гнат Хоткевич, II, 1966, 54).
НАГОЛОВНИК
Тлумачення слова
НАГОЛО́ВНИК, а, чол. Те саме, що наголовок 1. Пишно вбраний, в крисані з високим наголовником, обвитим кованою бляхою, він ішов, як цар, гордо несучи голову (Гнат Хоткевич, II, 1966, 54).