НАГОДОВУВАТИ

НАГОДОВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГОДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Задовольняти чиї-небудь потреби в їжі; годувати вволю. [Тірца:] Не напувай слізьми малого сина, не нагодовуй молоком недолі (Леся Українка, II, 1951, 147); Хутенько зварила [Харитя] куліш, нагодувала маму, сьорбнула й сама кілька ложок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); Коли настала пора підкріпитися, Оленчук нагодував офіцера із власного вузлика (Олесь Гончар, II, 1959, 37);
//  чим. Давати поїсти що-небудь. — Заколеш підсвинка та м’ясом нагодуєш Калік, сиріток і старців (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 126); Згадалась сусідка Вівдя, яка нагодувала хвору дитину гречаником (Олесь Донченко, III, 1956, 7).