НА́ГНІТ, у, чол., діал. Гноблення. В часах пониження й неволі, І нагніту, і темноти.. Родився, ріс і виріс ти (Іван Франко, X, 1954, 265); Середняки, збуваючись глитайського нагніту, стали поводитися вільніше (Григорій Епік, Тв., 1958, 235).
НАГНІ́Т, у, чол. Патологічні процеси переважно на холці коней, що виникають від погано припасованої збруї або неправильної посадки при їзді.