НА́ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагнати. Роєм вилися попід деревом чужі люди.., нагнані бог зна звідкіль (Нечуй-Левицький, I, 1956, 338); До кімнати не ввійшов, а вскочив, як псами нагнаний, інженер Преображенський (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 164);
// нагнано, безос. присудк. сл. Повне місто козаків та війська нагнано (Андрій Головко, II, 1957, 280).
НАГНАНИЙ
Тлумачення слова