НАГЛО. Присл. до наглий 1, 2. Максим успокоювався, не кричав уже та нагло задержав коні (Василь Стефаник, I, 1949, 204); З морських просторів нагло налетів поривистий вітер (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 5); Грицько Вересай помер нагло (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 8); — Скажи, коню, до кого це Ви так нагло гнались? (Тарас Шевченко, II, 1953, 331).
НАГЛО
Тлумачення слова