НАГІ́РНИЙ, а, е.
1. Розташований на горі, в горах. На нагірній рівнині навкруги могили зеленіє молодий садок (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); Нагірним шляхом рушило кілька возів з човнами та іншим збіжжям (Іван Ле, Наливайко, 1957, 365); Вересай переночував у челядницькій, а другого дня його одвели в нагірну частину села Сокиринець у призначену йому хату (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 104).
2. Гористий, високий (про берег ріки, озера і т. ін.). Нагірний берег Дніпра.