НАГА́РБАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до нагарбати. Він був тепер бідний: увесь кількатисячний маєток, нагарбаний за кілька літ, пішов з димом або з злодіями (Іван Франко, III, 1950, 44); Ранком Юзеф Крапивницький обходив свої конюшні, корівники та вівчарні і ласим оком оглядав нагарбане в людей добро (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 25).
НАГАРБАНИЙ
Тлумачення слова