НАГА́НА, и, жін., діал.
1. Догана. Староста не допустив його до слова, а вичитав йому.. нагану (Іван Франко, VIII, 1952, 93); Хоч він був слухняний і робив все, що хто не казав би, все-таки не обійшлося без нагани й кари (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 201).
2. Докір, осуд.
♦ Нагану давати (дати) кому — засуджувати чиї-небудь дії, вчинки. Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий (Марко Вовчок, I, 1955, 191).