НАГАЙ

НАГА́Й, я, чол. Батіг із сплетених ремінців з коротким пужалном. У неділю пораненьку У всі дзвони дзвонять, Економи з нагаями На панщину гонять (Українські народні думи.., 1955, 226); Він вихопив з-за пояса нагай і розмахнувся, щоб ударити Баранину по обличчю (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 31);  * Образно. Панська конституція — нагаї і податки. Радянська Конституція — радість і достатки (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 396);  * У порівняннях. Його слова, мов нагаєм, ошпарили довготелесого Кнобельсдорфа (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 70).
♦ Брати (взяти) в нагаї — сильно бити нагаями. Митрофана Лизю теж узяли в нагаї. Та старий чоловік тільки до шостого удару витримав (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 9).