НАГА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАГА́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. розм. Відновлятися у пам’яті; пригадуватися. Знов мені нагадалася небіжка неня (Лесь Мартович, Тв., 1954, 203); Йому нагадалася Катруся з сльозами в очах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 131).
2. тільки док., розм. Прийняти рішення після деякого роздуму, вагання; надуматися. Нагадався за сім миль, Назад подивився, А у коня, як на сміх, Лиш перед лишився (Степан Руданський, Переслів’я, 1958, 7); [Панько:] Е, моя дитино, а що, як Гнат за ті два роки інакше нагадається і іншу візьме? (Іван Франко, IX, 1952, 349).
3. тільки док., діал. Розміркувати, поміркувати. — Олександре, добре нагадайся, Щоб не було каяття запізно! (Іван Франко, XII, 1953, 334).