НАФАРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нафарбувати. З пухнатого сріблясто-чорного коміра визирало біляве, з виразними смарагдовими очима і акуратно нафарбованими устами, обличчя, що сяяло свіжістю і безтурботною веселістю (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 4);
// у знач. прикм. Дівчина увесь час навіщось мружила свої оченята з довгими нафарбованими віями (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 41).
НАФАРБОВАНИЙ
Тлумачення слова