НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до наелектризувати. Щоб наелектризувати тіло, необов’язково натирати його іншим, тілом, можна, наприклад, доторкнутися до нього яким-небудь раніше наелектризованим предметом (Курс фізики, III, 1956, 5); Вкрай переповнені щастям, наелектризовані його хмільною окриляючою силою, розвідники знову сіли на коней (Олесь Гончар, III, 1959, 438); Віра була наелектризована присутністю Круглова, якого вона давно кохала (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 221); * У порівняннях. І сам [Микола] весь тремтів, мов наелектризований, і серце мало не вискочить з грудей (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 440);
// у знач. прикм. Із зарядами електрики. Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку (Іван Франко, III, 1950, 256); Грім — то лише звук, що виникає від удару наелектризованих хмар (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 60).
2. у знач. прикм., перен. Надзвичайно збуджений, зацікавлений чимось. Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 276); Меланія стала на порозі, сся наелектризована, і не зводила з нього очей (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 197).