НАДЗИРА́ТЕЛЬ, я, чол. У дореволюційній Росії — службова особа, що наглядала за ким-, чим-небудь. Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (Степан Васильченко, I, 1959, 71); Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Юрій Смолич, II, 1958, 59).
НАДЗИРАТЕЛЬ
Тлумачення слова