НАДИМИ́ТИ, млю, миш; мн. надимлять; док. Напустити диму. Крізь позеленілі шибки ледве пробивається світ у хату, окриваючи її мороком; здавалося мов хто надимив, і спертий дим снував по хаті (Панас Мирний, III, 1954, 367);
// Курячи, наповнити що-небудь тютюновим димом. — Давайте цигарки запалимо. Це врівноважує нерви. — Я не палю. — Тоді пробачте, що надимлю, але, не закуривши, не можу говорити (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 39).
НАДИМИТИ
Тлумачення слова