НАДВО́ЗИТИ, ожу, озиш, недок., НАДВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. надвіз, надвезла, ло; док., перех., розм. Доставляти, підвозити до якого-небудь місця. Жолкевський видав наказ, яким забороняв під страхом смерті надвозити або продавати запорозькому війську будь-яку живність чи харч (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 407).
НАДВОЗИ́ТИ, вожу, везеш; мин. ч. надвіз, надвезла, ло; док., перех., розм. Привезти, звезти частину чого-небудь. Уже надвозили трохи жита з лану (Словник Грінченка).