НАДВЕЧІ́РОК, рка, чол., розм. Те саме, що надвечір’я. Стояв свіжий осінній надвечірок (Іван Сенченко, Опов., 1959, 51); Весна пробивалася з землі, линула з неба, пломеніла в барвистих загравах світань і надвечірків… (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 204).
НАДВЕЧІРОК
Тлумачення слова