НАДВЕЧІР, присл. У надвечірній час; перед вечором. Повернувши надвечір з виноградника, Маріора почула, що її тіпає пропасниця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 228); Інколи надвечір, коли тиша і сутінь заповнюють садок і входять у будинок, на веранді чути тиху музику скрипки (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 31).
НАДВЕЧІР
Тлумачення слова