НАДУШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДУШИТИ, душу, душиш, док., перех.
1. Натискувати, надавлювати на що-небудь. — Хіба взяти рушницю, надушити пружину — і — прощай навіки думки, милі надії!.. (Панас Мирний, V, 1955, 180); Він, як вихор, скочив у вагон і надушив кнопку дзвінка два рази (Юрій Яновський, I, 1958, 114);
// тільки док. Натискаючи, придавлюючи, завдати кому-небудь фізичного болю. Потім один надушив другого, сів на грудях, набрав пороху з дороги в жменю й почав забивать порохом рот, ніс, очі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 418).
2. тільки док., розм. Душачи, знищити велику кількість чогось живого.