НАДУРО́ЧНО. Присл. до надурочний. Нову гуту заклали поруч із старою, працювали хоч більше надурочно, але залюбки, і через рік вивели вже під дах (Петро Панч, II, 1956, 78); Микола розповів, що працював надурочно (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 21).
НАДУРОЧНО
Тлумачення слова