НАДЩЕ́РБЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до надщербити. Надщерблені кулями роги будинків.
2. у знач. прикм. З зазублинами, щербинами. Дівчина стояла розгублена, тримаючи в правій руці надщерблений кухонний ніж (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 237); Вона [шабля] була важка для дитячої руки. Блискуча, гостра і посередині надщерблена… (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 79).
3. у знач. прикм. На ущербі (про Місяць). Блимали ліхтарі, а надщерблений місяць розтрушував над снігами прозорий ромашковий пилок (Михайло Стельмах, I, 1962, 173); Пізній надщерблений місяць ніби поспішав заховатися за ближчі високі будинки (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 26).