НАДРИ́ВНО. Присл. до надривний. Ніколи Таня не бачила його таким. Губи бліді, надривно дихає, щось хоче сказати й не може (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 8); Надривно і люто гарчали танки (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 5); Десь над річкою надривно кричали сичі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 70).
НАДРИВНО
Тлумачення слова