НАДРИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАДІРВАТИСЯ, дірвуся, дірвешся, док.
1. Розриватися трохи, не до кінця. Пакет надірвався.
2. перен. Робити що-небудь з надмірним зусиллям, напруженням, стараючись з усієї сили. Марко аж надривався, із силою кидав тяжкі навильники, захекався, змокрів (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 205); Надриваючись, Даша виволокла на перон два важких чемодани, допомогла жінці вийти з вагона (Семен Журахович, Даша, 1961, 23);
// Дуже голосно кричати, говорити. П’ять-шість дужих чоловічих голосів надривалися, щоб Перекричати один одного (Любов Яновська, I, 1959, 360); Даремно надривався фашистський диктор, закликаючи захисників застави здатись (Юрій Збанацький, Між .. людьми, 1955, 59); * Образно. Окаянний вітер надривався в димарі, гудів і лютував (Олесь Донченко, III, 1956, 129).
3. перен., розм. Надмірним напруженням, зусиллям завдавати шкоди здоров’ю; підриватися. Ставить [Гоша] їх [дітей] на важкі роботи, а вони потім хникають, надриваються (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 138).
4. тільки недок. Пас. до надривати.
♦ Серце (душа) надривається — хто-небудь тяжко мучиться, страждає. Все я бачив; од усього Серце надривалось, — І тоді журливе слово На папір прохалось (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 56).