НАДРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надрукувати. Хоч почав я писати з дитячих літ, але перша моя українська робота надрукована була лише 15 квітня 1890 року (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Ще було досить видно від вечора, і я прочитав два слова, надруковані машинкою (Юрій Яновський, I, 1958, 86); Кожній жінці дали надрукований на шматочку матерії номер, той самий номер, що його було вишпиговано на руці (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 171);
// у знач. прикм. Чим більше працювала Піна над рукописом, тим усе виразнішим ставало бажання побачити свій твір надрукованим (Олесь Донченко, V, 1957, 425);
// надруковано, безос. присудк. сл. — Було як напишу що, то так чудово, неначе воно надруковано (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 311); [Настя:] В обласній газеті про наше будівництво надруковано (Олександр Корнійчук, II, 1955, 113).
НАДРУКОВАНИЙ
Тлумачення слова