НА́ДРО, а, сер., рідко. Те саме, що надра 2. — Мамо!.. Тату!.. рідні мої та любі!.. — Нехай господь її прийме, мою голубоньку, на своє надро! Так-то вже я попоплакала (Марко Вовчок, I, 1955, 48); Прийняв чумака вільний степ у своє надро (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182).
НАДРО
Тлумачення слова