НАДРЯ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надряпати. На писав [Семіон Стокол оса] до неї перший лист, несмілий, надряпаний, очевидно, тремтячою рукою (Іван Франко, II, 1950, 298);
// надряпано, безос. присудк. сл. Невправною малограмотною Ваньчиною ж рукою там [на паперовій кульці] було надряпано: «Рівно о дванадцятій» (Юрій Смолич, II, 1958, 102).
НАДРЯПАНИЙ
Тлумачення слова