НАДРА́ННІЙ, я, є.
1. Який буває перед ранком. І в морозяних полях, У надранній тиші, Заєць, вийшовши гулять, Стежку-слід залишить (Микола Шпак, Вибр., 1952, 49).
2. Який достигає набагато раніше, ніж звичайно. Зеленіють у теплі кілька мільйонів саджанців надранньої капусти, помідорів, перцю (Літературна Україна, 24.III 1964, 1); Копистку застав він з лопатою в руках у траншеї, яку закінчували обладнувати для вирощування надранньої бараболі (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 165);
// Який провадиться, здійснюється значно раніше звичайного строку. Замковий вважав, що нагорнуті загати довше затримають під собою замерзлий ґрунт і можуть зірвати надранню посадку лісосмуги (Іван Ле, Право.., 1957, 234).