НАДПИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надпити. Перед кожним стояла склянка пива, до половини надпита (Іван Франко, I, 1955, 229);
// у знач. прикм. На кріслі біля неї надпита склянка води й папірець від порошку проти болю голови (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 13).
НАДПИТИЙ
Тлумачення слова