НАДПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДПИСА́ТИ, ишу, ишеш, док., перех.
1. Писати зверху над раніше написаним. «Доб’єм фашистського звіра!» Доб’єм… Хтось уже доклав до гасла руку, закресливши перше слово і розмашно надписавши зверху: «Добили!» (Олесь Гончар, III, 1959, 442).
2. Робити напис на чому-небудь (перев. на зовнішній стороні). Оксана Сергіївна знала її ім’я й прізвище, бо грошові перекази од чоловіка стала надписувати жіноча рука (Юрій Яновський, II, 1954, 67); Я завжди власноручно шила і надписувала йому зошити (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 157); Іван дістав конверт, вклав туди листа, кілька аркушиків з віршами, заклеїв і надписав адресу (Петро Колесник, Терен.., 1959, 46).