НАДПРИРО́ДНИЙ, а, е.
1. Якого, за містичними уявленнями, не можна пояснити природним шляхом; не підлеглий законам природи. Івась був тендітне створіння, що трималося на ногах тільки завдяки якійсь надприродній силі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 222); Всі явища природи слов’яни пояснювали існуванням особливих надприродних істот — богів (Історія СРСР, I, 1956, 35).
2. Який перевищує звичайну міру, норму, звичайний ступінь вияву чого-небудь; незвичайний. Очі з ям глибоких Блищали острим надприродним блиском, Раз в раз десь гублячись в далечині (Іван Франко, XIII, 1954, 197); З усіх існуючих у природі звуків бомба увібрала все найстрашніше, найтрагічніше, щоб на цілі покоління отруїти слух людини диким надприродним виттям жаху та смерті… (Іван Ле, Право.., 1957, 106).