НАДПОРИ́В, у, чол., розм. Бурхливий вияв якого-небудь почуття; сильний порив. — Ми сьогодні разом приїхали… з Огеєм! — 3 Огеєм? — мало не скрикнула Аксель, і її очі взялися вогниками. Та вона одразу опанувала свій надпорив і, байдуже кахикнувши в долоню, звернулася до музик (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 368).
НАДПОРИВ
Тлумачення слова