НАДПЛИВА́ТИ, аю, аєш, недок., НАДПЛИВТИ́ і НАДПЛИСТИ́, иву, ивеш, док., розм.
1. Пливучи, досягати якого-небудь місця; припливати. Ріка та сама, але її хвилі, кожна краплина вічно інша надпливає… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 259); Коли надплила [дараба] ближче, Євгеній міг розпізнати те товариство, яке плило на дарабі (Іван Франко, VII, 1951, 263);
// перен. Легко і плавно наближатися. Маленька хмарка виринає і звільна, стиха надпливає (Іван Франко, X, 1954, 14).
2. перен. Мимовільно виникати, з’являтися. Немов з глибини свідомості раптово і навально надплила болюча думка (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 293).