НА́ДОВБА, и, жін. Протитанкова перешкода із рейок, дерева, залізобетонних стовпчиків, тумб і т. ін., укопаних у землю. Попереду стриміли дротяні загорожі й надовби (Яків Качура, Вибр., 1953, 386); Сповзли униз по сипучім піску протитанкові гармати. І лишались, по пояс загрузит в пісок, мертві солдати, мов кам’яні надовби на шляху танків (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 236).
НАДОВБА
Тлумачення слова