НАДОЛИ́НУ, присл., діал. Вниз. Стрімка обривиста скала, по котрій він з великим трудом виліз вгору, не оставляла можності злізти надолину (Іван Франко, VIII, 1952, 225); Дід заводив такої жалібної, що всі гості надолину голову спускали (Марко Черемшина, Вибр., 1952, 46).
НАДОЛИНУ
Тлумачення слова