НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який надокучає, набридає своїми діями, вчинками і т. ін. Накрапав той надокучливий дрібненький дощик, який у нас на Україні звуть мрякою (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 157); Терезка сиділа біля сина, який трохи придрімнув на ліжку, й відганяла надокучливих мух (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 253);
// Який не залишає в спокої; невідступний, настирливий. — Намагався відігнати від себе надокучливу думку, а вона лізла в голову (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 191).
НАДОКУЧЛИВИЙ
Тлумачення слова