НАДМІРНО

НАДМІ́РНО. Присл. до надмірний. Велика кількість дешевих робочих рук давала можливість капіталістам зменшувати заробітну плату робітникам і надмірно експлуатувати їх (Українська література, 9 клас, 1957, 96); Остап Антонович сів до скрині, підпер однією рукою свою надмірно велику голову і швидко почав писати (Григорій Епік, Тв., 1958, 476); Обоє вони міцно затиснули вуста, надмірно широко порозкривали очі, наче з переляку (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 24).