НАДЛИ́ШОК, шку, чол.
1. Кількість чого-небудь, що виходить за межі потреб, перевищує їх. Страшним лихом польського довоєнного села був надлишок робочої сили (Хлібороб України, 6, 1964, 41); На селі на початку 1918 р. розгорнулась масова організована конфіскація поміщицьких маєтків, відбирання надлишків землі у куркулів (Історія УРСР, II, 1957, 94);
// Та кількість, яка залишається після задоволення всіх потреб. Завдяки землеробству і скотарству, люди рідше переходили з місця на місце, вони почали будувати постійні житла, відкладати надлишки продуктів про запас (Історія стародавнього світу, 1957, 12).
2. перен. Дуже велика міра, ступінь чого-небудь. Надлишок сміливості.