НАДКО́ЛЕНИЙ, НАДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надколоти. Мружачись, Софія взяла зі столу маленький срібний дзвоник, теж десь трохи надколений, і подзвонила (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 137); Сашко міг завжди тримати в них [кишенях] рогатку з бойовим припасом череп’яного дріб’язку до неї та ще знайдений десь на шляху.. складаний ножик з одним-однісіньким, ба й надколотим лезом (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 13).
НАДКОЛЕНИЙ
Тлумачення слова