НАДХМА́Р’Я, я, сер., поет. Надхмарний простір, надхмарна височінь. Ти [народ] завойовуєш надхмар’я, Вогонь ти крешеш із води, Викохуєш у Заполяр’ї Землі південної плоди (Максим Рильський, III, 1961, 244); Есмінці на морі, В надхмар’ї мотори — Усе це твої, комсомоле, труди (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 9).
НАДХМАР’Я
Тлумачення слова