НАДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наділити. Батько [І. Тобілевича] — людина завзята, енергійна, запальна, виняткової фізичної сили — був наділений почуттям гумору, мав добрий голос (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 8);
// наділено, безос. присудк. сл. Наділено Мотруну, Ярину, аж ось і Дарчина русява голова з непокритою короною кіс похилилась до білої ручки панни Юзі (Леся Українка, III, 1952, 676).
НАДІЛЕНИЙ
Тлумачення слова