НА́ДІБОК, бка, чол., діал.
1. Кусок деревини, пня. Взимку надолужував [Карпо], корчовані надібки стягав геть (Іван Ле, Наливайко, 1957, 296).
2. збірн. Господарські речі. Далі маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь хазяйчин надібок і почала поратися, як справжня хазяйка (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 74).