НАДГРО́БНИЙ, а, е.
1. Який міститься на могилі, признач. для могили. Ані хреста, ані надгробного каменя на своїй могилі не веліла [Кинецька] класти (Іван Франко, IV, 1950, 302); Надгробні камяні плити блищали золотом висічених імен загиблих (Іван Ле, В снопі.., 1960, 196).
2. Зробл. на могильній плиті, пам’ятнику. Про значний розвиток старогрецької писемності свідчить велика кількість знайдених декретів,.. посвят і надгробних текстів (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 258);
// Стос. до уболівань за померлим над труною, могилою. [Поет:] Тепер виходить щось зовсім сумне І жалібне, неначе плач надгробний (Володимир Самійленко, I, 1958, 243); Чи ти чуєш людський гомін, Надгробнії речі? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 135).