НАДГОРО́ДА, и, жін., діал. Нагорода. Коли співи мої жалібнії Знову викличуть сльози чиї, То над скарби усі дорогії Надгорода то буде мені (Леся Українка, I, 1951, 349); [Іван:] А яка ж, Галю, буде надгорода Петрові за його працю? (Володимир Самійленко, II, 1958, 125).
НАДГОРОДА
Тлумачення слова