НАДБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надбити. Сторож Юхим, із якимось сусідом.. сидять за столом, читають до кухонної гаснички із завжди надбитим склом (Степан Васильченко, I, 1959, 360);
// у знач. прикм. У краєчок надбитої шибки тоскно й протяжно завиває холодний вітер (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 462).
НАДБИТИЙ
Тлумачення слова