НАДБРІ́В’Я, я, сер. Частина лоба над бровами. Зблідла, з великими карими очима під мармуровим точеним надбрів’ям, у коштовному хутрі, на оксамитовому сидінні карети, вона скидалась на царівну (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 176); Примружить старий очі від сонця, поставить долоню біля надбрів’я і, позираючи на сині Карпати, тихо веде далі: — Радується моє серце, коли я читаю листи від своїх синів (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 13).
НАДБРІВ’Я
Тлумачення слова