НАДБАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Придбати, нажити що-небудь. Ще змалечку удвох ягнята пасли, А потім побралися, Худоби діждалися, — Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели І пасіку чималу, — Всього надбали (Тарас Шевченко, I, 1951, 311); Увесь наш прадідівський спадок, Усе, що встигнемо надбать, Одержить з наших рук нащадок, Щоб далі й далі передать (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 19);
// Завести кого-небудь. — Ціла боса команда в хаті. Одне менше другого!.. — В літах дядько, а потомків, бач, надбав (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 346).
2. Здобути, набути що-небудь. — Мабуть, не погано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров’я! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 133); Партійні організації Закарпаття вже надбали певний досвід інтернаціонального виховання трудящих (Комуніст України, 10, 1962, 66).