НАДА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надавити. Кітель його був розстебнутий, на шиї, надавленій тугим коміром, горіли рожеві плями (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 152);
// надавлено, безос. присудк. сл. * Образно. Лиш те жиє, лиш те жиє, Чим від дитячих днів Надавлено життя моє, Чим мучивсь я й болів (Іван Франко, XIII, 1954, 145).
НАДАВЛЕНИЙ
Тлумачення слова